Зустріч iз генеральним секретарем СКУ Стефаном Романівим

У листопаді 2008 р. в Торонто відбулися перші наради новообраної Ради Директорів Світового Конгресу Українців, в яких взяли участь представники з Австралії, Канади, США та Європи. Прибув на засідання і новообраний генеральний серетар СКУ, голова Міжнародного Координаційного Комітету у справі Голодомору Стефан Романів, який проживає в Австралії. Пан Романів, незважаючи на щільний графік, люб’язно погодився дати інтерв’ю нашому часопису.

– Пане Романів, насамперед дозвольте привітати Вас з новою посадою. Звичайно, це великий обов’язок і, напевно, деякі труднощі, особливо з огляду на те, що канцелярія Світового Конгресу Українців знаходиться в Торонто, президент СКУ мешкає в Монреалі, перший заступник – в Угорщині, фінансовий референт – у США, а Ви – в Австралії...

– Звичайно, що відстані даються взнаки, але в наш час комунікувати стало набагато простіше, тому що існує інтернет, телефон, факс та інші блага сучасної цивілізації, які полегшують життя. Незважаючи на різницю в часі, нам вдається спілкуватися і з працівниками бюро, і одні з одними. Час від часу навіть зустрічаємося. Ось відбудемо наради тут, у Канаді, тоді я на короткий час повернуся до Австралії, а потім вилечу в Україну, на урочистості з нагоди 75-ої річниці вшанування жертв Голодомору 1932-1933 рр.

До речі, саме діяльність Міжнародного Комітету СКУ з відзначення 75-ої річниці Голодомору чи не найбільше продемонструвала, якою ефективною може бути праця і між українськими надбудовами, і між Україною та діаспорою.

– Як відомо, саме з Австралії розпочала свій шлях акція “Незгасима Свічка”, присвячена 75-ій річниці Голодомору 1932-1933 рр. в Україні, яка обійшла цілий світ, побувала у багатьох містах України і завершить його в Києві у листопаді 2008 р., під час урочистого вшанування сумної річниці. Як виникла ця ідея?

– Для українських австралійців і для мене особисто це є великою честю, що саме там було започатковано акцію “Незгасима Свічка”, яка є спільним проектом Міністерства закордонних справ України і Міжнародного Координаційного Комітету для відзначення 75-ої річниці Голодомору Світового Конгресу Українців, схваленим Секретаріатом Президента України. Програми довкола побуту “Свічки” у кожній країні спільно організовували крайові громадські надбудови, церкви, організації та установи у співпраці з посольствами України. “Незгасима Свічка” побувала у 33 країнах, де проживають українці. Як голова Міжнародного Комітету СКУ з Голодомору хочу наголосити, що ця акція мала велику просвітницьку роль. Завдяки їй багато людей у світі довідалися про жахливу трагедію української нації, яка втратила внаслідок штучно зорганізованого голоду близько десяти мільйонів людей.

– Що надалі робитиме Міжнародний Координаційний Комітет у справі Голодомору?

– Звичайно, що, відзначивши сумну 75-ту річницю Голодомору, Комітет не припинить сво діяльнст, а буде її продовжувати. Перед нами стоїть велика просвітницька робота для того, щоб світ довідався страшну правду про трагедію українського народу, щоб на рівні парламентів та урядів країн, а також Організацією Обєднаних Націй Український Голодомор було визнано геноцидом проти української нації, щоб до шкільних програм було внесено матеріали про Великий Голод в Україні у 1932-1933 роках.

– Яке враження залишилося у Вас від ІХ Світового Конгресу Українців, який відбувався у Києві? У Канаді, зокрема, були нарікання на те, що праця Конгресу була недостатньо висвітлена українськими засобами масової інформації.

– Наскільки мені відомо, були пресові повідомлення, окремі репортажі на українських телеканалах, новообраний президент Євген Чолій дав інтерв’ю Радіо “Свобода”. Звичайно, наше завдання – донести якомога більше інформації про нашу діяльність для того, щоб люди в Україні усвідомили роль світового українства. Це не означає, що кожну людину в Україні має цікавити, скажімо, виступ якогось танцювального ансамблю в Канаді або якесь специфічне питання життя в Україні стане об’єктом зацікавлення українця в діаспорі. Але є стратегічні проблеми політичного характеру, і люди хочуть знати, якою є позиція Світового Конгресу Українців. Тому ми сьогодні задумуємось про те, щоб мати постійного пресового представника в Україні, аби пропагувати свою діяльність, тому що те, що робить Світовий Конгрес, ще мало висвітлюється в Україні. Важливим засобом донесення інформацій про СКУ є наша інтернетна сторінка, яка постійно оновлюється.

– Що б Ви зарахували до таких стратегічних питань?

– Наприклад, українізація України і діаспори. Діаспора може стати у великій пригоді у справі збереження української мови, культури, традицій, адже за десятиліття проживання за межами рідної землі українці зуміли зберегти ідентичність. Україна ж може і повинна допомагати діаспорі у створенні бізнесових проектів, освітніх програм, обміні досвідом, наданні шкільних підручників і т. п. Важливим проектом стане підтримка діаспорою входу України до НАТО та ЄС.

– Пане Романів, якою Ви бачите діяльність Світового Конгресу Українців на наступні п’ять років – період своєї каденції на посту генерального секретаря?

– Світовий Конгрес Українців – це громадська надбудова, і його завдання – координувати діяльність усього світового українства. У рамках СКУ працюють чотирнадцять комісій і комітетів, які охоплюють чимало аспектів. Ці комітети та комісії займаються надзвичайно важливими питаннями – питаннями людських і громадянських справ, представництва в Організації Об’єднаних Націй, суспільної служби, допомоги українцям за кордоном, боротьбою проти торгівлі людьми і т. п. Їх очолюють віддані, патріотичні, обізнані у своїх ділянках люди, які працюють на українську справу. Сподіваюсь, наступних п’ять років будуть такими ж плідними, як і попередні, і ми виправдаємо довір’я до нас з боку світового українства.

– Розкажіть трошки про українську громаду в Австралії.

– Австралія знаходиться далеко від України порівняно з іншими країнами, куди емігрують українці, але українська громада тут добре зорганізована. Існують організації, церкви, створено чимало мистецьких колективів. Після отримання Україною незалежности і особливо після Олімпіади-2000 до Австалії з України прибуло багато охочих з України розпочати нове життя тут. Це так звана четверта хвиля еміграції. На жаль, отримати право на проживання у цій країні нелегко, тому на нас, провідниках української діаспори, лежить обов’язок допомогти цим людям. Новоприбулі іммігранти – це переважно високопрофесійні спеціалісти, освічені інтелігенти, які в нелегкий спосіб шукають кращого життя для себе і своєї родини в далекій Австралії, і хотілося б, щоб вони посіли своє гідне місце в українських організаціях.

– Пане Романів, дякуємо Вам за інтерв’ю і бажаємо успіхів на новому посту та здійснення усіх мрій і сподівань.

 Інтерв’ю вела Лариса Гринда