Мозаїки і графіті Софії Київської

Сергій Гайдук

Софія Київська21 вересня ц.р. у День Різдва Пресвятої Богородиці головний храм України - Софія Київська відзначив тисячолітній ювілей. Історія святині і донині зберігає безліч таємниць. За останні роки науковці чимало дізналися завдяки написам на внутрішніх стінах храму. Кам’яний літопис говорить не гірше за документи - кажуть дослідники. Про що ж крізь тисячоліття розповідає Софія.       

Екскурс в історію

Софійський собор споруджено в XI сторіччі за князювання хрестителя Русі Володимира і Ярослава Мудрого. Назва собору походить від грецького слова «софія», що означає «мудрість». Збудований як головний митрополичий храм Русі, собор у давнину був громадсько-політичним і культурним центром Київської держави. В ньому відбувалися церемонії «посадження» на престол, прийоми послів, збиралися віча київські, тут велося літописання і функціонувала створена Ярославом Мудрим перша в Давній Русі книгозбірня. Фасади храму в давнину не тинкувалися; їх прикрашали відкрита кладка, декоративні ніші, фрескові орнаменти. Усередині собору з-поміж 640 кв. м мозаїк до нинішнього часу вціліли близько 260 кв. м. Центральною композицією є зображення Христа-Вседержителя в головному куполі. Найкраще збереглися мозаїки в центральному апсиді – зображення Богоматері «Оранти», під нею багатофігурна композиція «Євхаристія» та зображення «отців церкви». Мозаїки гармонійно поєднуються з фресковим живописом (збереглося близько 3 тисяч кв. м тематичного та орнаментального живопису). Особливу цінність Софійського собору становлять фрескові композиції в центральному підкупольному просторі, а також груповий портрет сім’ї Ярослава Мудрого та світські фрескові розписи сходових веж.

Впродовж останніх п’яти років у святині Київської Русі – Софійському соборі проводили реставрацію мозаїк. Попередні реставраційні роботи здійснювались у храмі в 1983 році. У склепінні головного купола, де нещодавно завершені реставраційні роботи, серйозних проблем не виникало. До храму приїздили іноземні спеціалісти – італійські реставратори, зокрема сеньйора Карла з «Римських реставраційних майстерень». Оглянувши мозаїки, італійські спеціалісти зробили висновок, що вони знаходяться в задовільному стані. Стан мозаїк досліджували й спеціалісти з Польщі. Складніше було проводити реставрацію у центральному апсиді собору, де фахівці зіштовхнулись з проблемою відшарування мозаїчного шару від основи стіни. Розміри відшарувань визначити було непросто. Їх можливо визначити тільки завдяки досвіду спеціалістів. До слова, під час досліджень застосовували ендоскопічний зонд, завдяки якому могли «зазирнути» у створені порожнечі. Мозаїкам собору майже тисячоліття. Вперше їх реставрували за Петра Могили у XVII столітті. За свою багатовікову історію храм пережив напади ворогів, пограбування, часткові руйнації, ремонти й перебудови. Багато втрачено безповоротно, дещо вціліло частково. Наприклад, збереглось майже цілком зображення Пантократора (Христос-Вседержитель у головному куполі), за винятком бороди, із-за вбитого для панікадила гака, а також зберігся фрагментарно один з чотирьох архангелів. Під час реставрації XVII-XIX сторіччях мозаїчний шар закріплювався металевими цвяхами (нагелями), які вбивалися у поверхню мозаїки. Це відіграло важливу роль - вони зберегли мозаїчне зображення архангела Михаїла, яке утримують понад 250 цвяхів. Зрештою, поверхня мозаїки, яка разом зі штукатурним шаром має 4-5 сантиметрів, відстала від стіни. Під час капітальної реставрації у 50-х роках минулого століття, мозаїки також кріпилися частково цвяхами з нержавіючих металів (бронзи). Зокрема застосовувався спосіб ін’єктування – заповнення порожнеч клейкими розчинами. Фахівці вирішили, що цей метод малоефективний. Надійніше кріпити штукатурну основу з мозаїкою нагелями. У головному олтарі остання реставрація проводилася у 1983 році, а в центральному куполі у 1990 р. Тоді застосували бронзові нагелі з широкими шляпками, просвердлили мозаїчне панно й закріпили. Минуло понад 20 років з моменту останньої реставрації і дирекція Софійського заповідника вирішила перевірити стан мозаїк, найцінніших витворів у соборі, і дослідити необхідність проведення реставраційних робіт. Дослідження показали, що практично всюди є проблемні місця. Було прийнято рішення застосувати технологію кріплення й змінити конструкцію самого гвинта, щоб була можливість викручувати його за допомогою ключа, з можливістю його заміни в майбутньому.  Раніше, коли гвинти кріпили їх утоплювали, а нині вирішили навпаки - залишати на поверхні. Краще пожертвувати кількома квадратними сантиметрами мозаїки, що закриває шляпка, тим паче, що знизу їх не видно, та за рахунок цього досягти кращої надійності кріплення. Для утримання квадратного метра поверхні використали чотири гвинти. Це надало більшої певненості, що вона протримається довше, збережеться для майбутніх поколінь.

Є багато причин, що впливають на збереження мозаїк. По-перше, це часовий фактор. По-друге, фізичні й хімічні чинники. По-третє, одною з найголовніших причин відшарування ґрунту з мозаїк є вібраційні навантаження. Вони виникають від руху транспорту, інтенсивність якого біля собору доволі висока. Останнім часом додалася ще одна серйозна проблема – феєрверки, салюти, що відбуваються щотижнево. Окрім офіційних свят, є ще приватні  урочистості: весілля, ювілеї тощо. Буває, що всю ніч святкують. Ударна хвиля дуже негативно впливає на стан живопису. Дирекція заповідника про це вже не раз публічно заявляла, та, на жаль, на ці звернення жодної реакції, все продовжується з постійною частотою. Наприклад, у Печерській Лаврі, де існували аналогічні проблеми: у печерах відбувалися обвали, відшарування штукатурного шару і шару фарби, все ж заборонили салюти й феєрверки поряд з пам’ятками Лаври. Поряд з собором продовжують будувати нові споруди, які перекривають ґрунтові води. Результати досліджень показали, що рівень ґрунтових вод піднявся до критичної відмітки. А вода, як відомо, одна з руйнівних стихій. Фундамент набирає вологу, яку вбирають стіни, є небезпека виникнення цвілі, що призведе до руйнації стін і, відповідно, живопису. 

На стінах храму Софії Київської знайдені древні написи. Серед них, на жаль, зустрічаються звичні написи, на кшталт «тут був я». Наче вуличні паркани - стіни Софії вкриті подряпинами. Радянські дослідники були впевнені - написи викарбовували люди, які нудилися під час богослужінь. Натомість, науковці запевняють, що так було заведено, мовляв залишене на святині прохання має точно почути Господь. Розібратися в мішанині написів, які накопичилися тут, та не загубитися в лабіринтах кількох мов, намагаються дослідники. Величезна кількість графіті була просто невідома науці, вони містять унікальну інформацію, інколи повідомляючи про події, про які навіть писемні пам’ятки не згадують.

Результати досліджень інколи змушують посміхнутись. На цій фресці Кузьму проклинають за крадіжку. А тут дитяча рука вивела малюнок людини на віслюку і підписала ІА. І навіть такі, здавалося б беззмістовні фрази є джерелом інформації для дослідників. Адже супроводжуються датами, згадками про історичні події та географічними назвами. Осмислити їх дуже важко і вони й досі залишаються великою загадкою, бо Софія - це колосальна книга. Із цієї плутанини символів, знаків та букв дослідники вже виділили 7 тисяч написів, втім, запевняють вони, ці стіни приховують ще багато сенсацій.

І, наостанок, нагадаю, є чинники, що впливають на стан мозаїк незалежно від нас, а є ті, за допомогою яких люди своїми нерозумними діями самі прискорюють їх руйнування. Сучасники, варто задуматись і про прийдешні покоління!

PHOTO

Софія Київська