Чи Eнді Варгол був українцем?

Walter Cap

Називати себе українцем – це непроста справа. А ще ним бути... А ще як він славний і багатий! Відколи русини почали називати себе українцями. До таких людей належить славний і багатий Енді Варгол. Славний своїми творами. Незвичайними. Багатий, бо знав, де і в кого є гроші.  

“Заробляти гроші – це мистецтво, робота – це мистецтво, добрий бізнес – найкраще мистецтво”, – написав свого часу.

Читав я про нього багато, дещо наслухався. Знаю, що він назбирав дуже багато експонатів і матеріалів, які тепер знаходяться в його музеї у Пітсбурґу. Наслухався, яку він велику кар’єру зробив у молодому віці, переїхавши з Пітсбурґу до Нью-Йорку. Купив навіть великий будинок у “довнтавні”! Мені він подобався під іншим оглядом – мистецькими творами. Як він намалював портрет Марлін Монро, то я відразу пізнав, що то вона, а не Марлена Дітріх. Але до теми. Професор, мистець, письменник, політолог і все проче Олександр Мотиль з Нью-Йорку мав бесіду про Варгола. Трохи про нього, а більше – чи він був українцем. Тема “небезпечна”, навіть для професора, що майже все знає про Варгола, бо написав роман Who Killed Andy Warhol? І цей роман читають навіть американці.

Варгол народився у 1928 році, виростав у “ґетто” Пітсбурґу, де жили змішано українці, русини, росіяни, мадяри й інші слов’яни та неслов’яни Східної Європи. В дитинстві хворів часто. Це призвело до того, що боявся дотикатися чужих людей, мав панічний страх до лікарів і шпиталів. Ходив до греко-католицької церкви й був усе життя дуже побожним.
Називався він Варгола (а може, за старосвітським “правописом” Варголя?), але на одній афіші чомусь пропустив “а”, і це йому так сподобалося, що став називатися “Варгол”.

У Нью-Йорку виявив свій геніальний талант у “поп-арт”, а ще більше – притягальною силою своєї харизми до великих фільмових акторів, багатіїв-спонсорів мистецтва. І був дуже продуктивний: малярство, фільми, книги, журнали – це все він творив масово.

Кажуть, що до нього липли наркомани, але він сам не вживав наркотичних речовин. (Бодай прилюдно). Кажуть, що він сексуально, в найкращому випадку, був “невтральний”. Ітеде. Хоч малював голих мужчин і продукував “ґей”-фільми.

Така обставина призвела до cтрілянини. Валерія Соланос увірвалася до його студії-фабрики і важко поранила Варгола. Одна мисткиня сказала у дискусії, що вона “добре зробила”, бо Варгол зробив з неї наркомана.

Мій приятель, по дискусії при каві, був іншої думки – сказав мені на вухо, що вона стріляла в Енді, мабуть, тому, що він її не дотикав...

Проф. Мотиль не твердить, але думає, що в Енді мусило лишитися щось українське – чи русинське – в генах і з оточення в Пітсбурґу.

– Бо інакше не був би генієм, – це вже мій висновок.

У дискусії слово забрав професор Катедри українознавства Торонтського Університету Пол Маґочі. Відомий своїми оригінальними маґочівськими поглядами. Сказав, що не впізнає професора Мотиля, хоч знає його довго. Не з обличчя, а з того, що він вибрав таку тему щодо Варгола. Бо він знає, як і що було. Ніхто не переймався етнічним чи національним походженням. Ось у нього батько говорив по-мадярськи, а мати по-російськи. Його покровителем був Юліян Ревай, прем’єр-міністр уряду Карпатської України...

Всі мимоволі звернули зір у напрямку Маґочі. І я теж. І побачив біля нього дуже гарну жінку. Це його дружина. А ще як встала з крісла у міні-спідничці – краса від голови до стіп. І прийшла мені єрихидна думка: “Вона мусить бути українка”. Бо читав я в одній американській енциклопедії (англійською мовою), що найкращі жінки на світі – це українки! А як же інакше, навіть якщо вона русинського походження...