Два поети – дві долі, два світи, одна Україна
30 вересня у Торонтській галереї КУМФу розпочало новий осінній сезон літературно-мистецьке об’єднання “Слово”, що діє при Науковому Товаристві ім. Т. Шевченка. Літературний вечір було присвячено творчості Марти Тарнавської та Ліни Костенко.
У
першій частині вечора були представлені
поетичні твори відомого україномовного
автора з Філадельфії Марти Тарнавської.
Професор Максим Тарнавський, що є сином
п. Тарнавської, розповів про життя та
творчу діяльність поетеси, які він
охарактеризував одним влучним визначенням
– надмірність. Справді, надмірність
географічних обширів визначає життєві
мандрівки Марти: народившись у 1930 р. у
Львові, вона разом з родиною раз у раз
міняла місця проживання – Устріки
Долішні, Солець над Вислою, Люблин,
Зборів, далі воєнні шляхи через Лемківський
край Словаччини до австрійського
Зальцбурґу, а по війні – за океан до
Америки. Надмірність виявляється і в
її освіті – вчилася у багатьох польських,
українських, австрійських, американських
школах, врешті, вищу освіту з бібліотекарства
здобула у США. Про надмірність її таланту
та творчої енергії свідчить чималий
творчий доробок: книги поезій та прози,
численні бібліографічні праці, методичний
посібник для бібліотек, а також надзвичайно
важлива анотована бібліографія
англомовної літературної україніки.
Все-таки
Марта Тарнавська є в першу чергу поетом,
при цьому – поетом найвищого ґатунку.
Про це красномовно засвідчили її поетичні
твори, які прочитала присутня на вечорі
авторка. У віршах “Запрошення”, “Хвалю
ілюзію”, “В житті моєму теж був Бабин
Яр”, “Буря”, “Vae Victis” (дві останні
написані під враженням подорожі в
Україну у 1974 р.) та інших чітко вирисовується
неповторний голос поета:
зосереджено-врівноважений,
виважено-філософічний і вод-ночас
сповнений глибокого почуття і пристрасного
прагнення особисто осмислити найтрагічніші
суперечності буття. Творчість Марти
Тарнавської здобула високу оцінку
читачів та критики у багатьох країнах
світу, її поезії перекладено іншими
мовами. В Україні про неї з найвищою
пошаною писали такі авторитети, як
Валерій Шевчук і Григорій Костюк.
Зокрема, останній відгукнувся про М.
Тарнавську словами: “Вона – поет
філософської думки й одночасно терпкої
іронії, вона – поет трагічних ситуацій
і одночасно глибоко ліричних порухів
жіночого серця... Марта Тарнавська любить
і розуміє світ людини і по-своєму,
по-новому відкриває нам його...”
Друга частина вечора була присвячена творчості Ліни Костенко, поета того самого покоління, а проте цілком іншої долі. Про життя та творчість Л. Костенко розповіла присутнім Оксана Тацяк. Ліна Костенко народилася 1930 р. на Київщині, виростала та вчилася в Києві. Здобула вищу освіту в Київському педагогічному інституті, а далі – у Московському літературному інституті. На переломі 1950-1960-х з’явилися її перші поетичні збірки “Проміння землі”, “Вітрила”, “Мандрівки серця”. Четверта збірка “Зоряний інтеграл”, що мала вийти 1963 р., була знята з друку. Активний учасник руху шестидесятників, Ліна Костенко відмовилася від самоцензури і не пішла на компроміс з владою. Через те з другої половини 1960-х аж до кінця 1970-х вона була змушена писати до шухляди. Лише у 1977 р. з’являється її наступна збірка поезій “Над берегами вічної ріки”, а далі – нові й нові твори. Чи не найвище її досягнення – історичний роман у віршах “Маруся Чурай” – у 1987 р. був удостоєний Шевченківської премії. Саме з уривком з “Марусі Чурай” ознайомила слухачів Олена Грабовецька. Зі зразками типової для Костенко громадянської лірики (“Доля”, “Ода життю”) виступила Ірина Перегінець. Василь Ахтемійчук прочитав два фрагменти з недавно опублікованого першого прозового твору Костенко – роману (чи, вірніше, щоденника-хроніки) “Записки ук-раїнського самашедшого”, про який в Україні не вщухають запеклі дебати. Нарешті Ірина Микитюк розчулила ліричною поезією про кохання. Прикрасили презентацію і цікаві аудіо- та відеоматеріали, особливо вразила декламація неповторного Богдана Ступки.
По закінченні вечора мимоволі спадало на думку порівняння двох надзвичайно талановитих поетів – Марти Тарнавської та Ліни Костенко. Костенко, що виросла в Україні на шевченківському ґрунті, продовжила таку ще живу українську традицію поета-пророка, поета – голосу і сумління нації. Тарнавська, що за велінням долі сформувалася як особистість у західному світі, сприймає свою місію як поета інакше – схопити, зрозуміти, осмислити та озвучити таємниці буття. Такі різні, обидві особистості схожі в одному – силі таланту, силі поетичного слова, мовленого однією – українською – мовою.
Даґмара Турчин,
пресовий референт НТШ
PHOTOS
1- Групова світлина презентантів творчості Л. Костенко. Зліва направо: Оксана Тацяк, Ірина Микитюк, Ірина Перегінець, Олена Грабовецька, Василь Ахтемійчук
2 - Марта Тарнавська читає свою поезію