Драматична студія “Джерело” з Едмонтону святкує свій ювілей
“Творчими особистостями стануть всі без винятку”
Так
непомітно промайнув час... Здається, моя
родина тільки приїхала до Канади, а вже
минуло 12 років і 8 років, як я працюю з
діточками у драматичній студії “Джерело”.
Ніколи не думала, що мені доведеться
виконувати роль художнього керівника.
Сценічний досвід мій невеликий – тільки
шкільні виступи, але театр мене захоплював
завжди, і як тільки була можливість щось
зорганізувати у школі чи в університеті,
я завжди завзято бралась до роботи.
Моя
менша доня почала займатися драмою,
коли їй було лише 5. Артистичним керівником
тоді була Оля Миць. Як правило, я допомагала
з підготовкою до концертів. Робила
декорації та шила костюми. Ми були
задоволені, що наша доня може вчитися
тут української мови. Приємно було
познайомитись з батьками, які також
любили театр та вболівали за збереження
мови.
Ніколи
не забуду її перший виступ на Святі
Миколая. Софійка тоді грала дві ролі:
перша – була “Зайчиком”, друга –
“Сніжинкою”. Перше виступали зайчики,
а потім треба було швидко змінити костюм
на сніжинку. Костюм змінила, а чорний
носик і вуса забула зняти... І кружляла
по сцені малесенька, щаслива “Сніжинонька”
з вусами і намальованим носиком, крадькома
махала батькам ручкою, то присідала, то
крутилась, так що сніжинкова накидка
то підлітала, то падала. Милувалась і
радісно здіймала та опускала накидку,
під якою мала б бути біла сорочка, але
її не було... тільки животик раз у раз
“виглядав”... Цю сценку до сліз радісно
згадували всі присутні на виставі!
І
можливо, ці спогади, та дитяча
безпосередність, щира радість від участі
у виставі, радість від спілкування з
дітьми спонукали мене взятися за працю
у драматичній студії. Мені хочеться,
щоб діти довше залишалися дітьми, щоб
вони могли не тільки читати казки, а й
бути її творцями, бо кожна казка – це є
диво, очікування його, це унікальний,
неповторний світ, якого нам так не
вистачає у житті. Кожна казка нас вчить
бути щирими, несе мудрість віків, любов
і добро. І чим довше ми залишаємось із
казкою, тим більше вчимося і наповнюємося
любов’ю та добром.
Нагадаю Шевченкові слова: “Раз добром нагріте серце вік не прохолоне!”
Озираючись назад, бачу стільки приємних спогадів. Бачу, як творчо зросли наші актори. Скільки гарних зірочок засвітилося! Сподіваюсь, вони і надалі будуть тішити нас своїми виступами. Можливо, не всі стануть професійними акторами, але творчими особистостями стануть всі без винятку! Вдячна всім дітям та батькам за віддану і творчу працю!
Алла Семенко,
художній керівник 2004 – 2012
“Джерело” єднає
дитячі серця
Дитячий театральний гурток “Джерело”, що діє при Організації Українок Канади імені Ольги Басараб в Едмонтоні, вже цілих 20 років полонить глядачів своєю театральною грою та змістом репертуарів. Цікавою і насиченою є історія дитячого театрального гуртка “Джерело”. Його репертуар базується на відомих народних казках, веселих і повчальних ситуаціях. І як приємно чути рідне українське слово з уст дітей, особливо ж у “чужій” країні. І тому так гаряче аплодують глядачі цим маленьким актoрам віком від 5 до 12 років. “Яке прекрасне дійство!”, “А наймолодші діточки так гарно говорили і грали!” – емоційно обговорюють глядачі маленьких акторів, виходячи із залy.
Мені, Олі Миц, як колишньому керівнику гуртка, протягом 10 років було надзвичайно приємно працювати з маленькими і старшими акторами гуртка. Багато п’єс, казок, концертів, вистав та виступів було представлено юними акторами, та нас всіх надихала одна мeтa – виступати на “великій сцені” і проявляти свої таланти рідною мовою. Діткам подобається виступати та перетворюватися у різних казкових героїв. Вони із задоволенням показують все, на що здатні, й дуже гордяться своїми виступами. А як допомагають “акторам” бурхливі глядацькі оплески та вигуки “Молодці!”, адже саме тоді вони насправді відчувають себе справжнісінькими акторами. І як приємно бачити на їх лицях щирі дитячі посмішки.
Не
лякали діточок і люті едмонтонські
морози. Вони з величезним задоволенням
ходили від хати дo
хати, прославляючи Народженого Ісусика,
та щиро колядували, примножуючи радість
чудового релігійного свята Різдва. Це
було великою потіхою для всіх. Раділи
“Джерелу” у кожній хаті, виглядаючи
діточок з нетерпінням, а за спів і добрі
побажання нагороджували їх чимось
смачненьким та грошовою пожертвою. Діти
“Джерела” і дотепер згадують ці веселі
колядування і те, як серця усіх єднала
весела коляда.
Так важко знайти баланс між навчанням, хокеєм, танцями, Рідною Школою та дитячим театральним гуртком. І так хочеться, щоб наші діточки не втратили своєї рідної, української мови в “чужій” країні. З різних причин відвідують “Джерело” діти. Адже саме тут, у театральному гуртку, дитина може навчaтися бути більш розкутою і невимушеною, розвивати координацію рухів, отримати чудовий досвід роботи в колективі, тренувати пам’ять, розвивати українську мову, навчатися українських традицій та пізнавати українську культуру. І так хочеться, щоб наші діточки зберегли й не втратили своєї рідної мови та найдорожчих скарбів української культури і творчості своїх предків.
Отож, з ювілеєм тебе, “Джерело”, та Многая Літа! Бажаю вам і надалі творчої наснаги! І нехай у вашому гуртку панує атмосфера, де впевнено почувають себе діточки, а на мистецько-драматичному небосхилі не перестають спалахувати юні зірочки-актори, прославляючи свою ріднy мову, культурy, свої звичаї та традиції.
Оля Миц