“Тричі мені являлася любов...”

Лариса Гринда

Ідея вечора, присвяченого відомому українському поетові та письменникові Іванові Франку, визрівала у Відділі Організації Українок Канади Торонто-Захід давно. А те, що цьогоріч святкується 150-річчя народження Великого Каменяра, стало поштовхом до дії. І завирувала робота: написання сценарію, підбір артистів, проби, полагодження організаційних мо-ментів...

Оскільки захід планувала жіноча організація, то й не дивно, що темою було обрано ліричну поезію Івана Франка, зокрема його збірку “Зів’яле листя”, яка великою мірою стала відображенням особистого життя поета, його почуттів і переживань. І такий вибір виявився дуже вдалим, оскільки постать Івана Франка як революціонера, демократа, борця набагато краще відома загалові, в той час як лірична творчість для багатьох виявилась своєрідним відкриттям.

Вечір з однойменною назвою “Зів’яле листя” відбувся 26 листопада у галереї Канадсько-Української Мистецької Фундації, атмосфера якої стала вдалим додатком до такого заходу. Декорації, які хоч і були невибагливими, перенесли глядачів в епоху львівського періоду життя Івана Франка. А запах кави, який заполонив усе приміщення, підсилював відчуття того, що ти знаходишся у львівській кав’ярні, в якій також з філіжанкою кави сидить поет і пише про своє нерозділене кохання...

І полилися, неначе річка, поетичні рядки:

            Тричі мені являлася любов.
            Одна несміла, як лілея, біла,
            З зітхання й мрій уткана, із обснов
            Сріблястих, мов метелик, підлетіла...

             Явилась друга – гордая княгиня,
            Бліда, мов місяць, тиха та сумна,
            Таємна й недоступна, мов святиня.
            Мене рукою зимною вона

            Відсунула і шепнула таємно:
            “Мені не жить, тож най умру одна!”
            І мовчки щезла там, де вічно темно.
            Явилась третя – женщина чи звір?

            Глядиш на неї – і очам приємно,
            Впивається її красою зір.
            То разом страх бере, душа холоне,
            І сила розпливається в простір...

 Декламатори переносили гля-дачів з одного періоду життя Івана Франка до іншого, і відкривалася картина його особистих відносин з жінками, які відіграли велику роль у житті поета: Ольга Рошкевич, Юзефа Дзвонковська, Целіна Зигмунтовська... На жаль, тодішні політичні та соціальні обставини складалися не на користь Івана Яковича, і жодне із його кохань не виявилось щасливим. Але в результаті почуттів до цих жінок з’являлися чудові вірші, які можна зарахувати до шедеврів любовної лірики.

Також частину програми було присвячено дружині Івана Франка Ользі Хоружинській, яка хоч і не зазнала таких палких почуттів з боку поета, як попередні жінки, яких він любив, але стала вірною подругою його життя, турботливою матір’ю його дітей і гідно пройшла нелегкими дорогами, якими Господь присудив пройти її чоловікові.

Учасники вечора з таким відчуттям і наснагою читали відведені їм у сценарії поезії та уривки розповідей, що навіть не вірилось, що це не професійні актори. Музичний супровід на роялі Михайла Романюка додавав звучанню віршів особливого чару. Так само, як дуже доречними виявились пісні у виконанні хору “Боян” під диригуванням Наталі Футчило: дві – на слова Івана Франка і одна – народна.

Понад годинна програма вечора пролетіла, як мить, і присутні у залі винагородили артистів теплими оплесками.

У вечорі взяли участь: членки Відділу ОУК Торонто-Захід Валентина Горовенко (голова), Ванда Михайлишин (автор сценарію), Леся Панько, члени Філії УНО Торонто-Захід Богдан Михайлишин і Володимир Кричфалуші та Надія Баб’юк, Наталя Міста і Наталя Дзіх.

Дякуємо організаторам чудового вечора за їхню працю і висловлюємо побажання іншим організаціям в Торонто та поза його межами – запросіть їх виступити у себе, і ви отримаєте стільки ж задоволення, скільки отримали його ми, ті, хто побував на вечорі в КУМФі.