Прес РелізВиступ Прем’єр-міністра України В.А.Ющенка на Міжнародному Форумі з Голокосту 27 січня 200031 січня 2000
Шановні учасники Конференції! Дозвольте, насамперед, подякувати організаторам цього представницького Міжнародного Форуму, надзвичайно важливого для осмислення уроків історії. Голокост - це біль світового єврейства. Водночас - це трагедія загальнолюдського значення. Тяжка доля теж чимало розкидала український народ по світу, він пережив війни і голодомори, фашизм і сталінські репресії, його землю довго роздирали на шматки різні імперії, існування мови, культури самої української нації довго намагалися заперечити - ось чому нашому народові близькі та зрозумілі страждання єврейського народу. Я гордий тим, що можу говорити сьогодні від імені ще однієї людини – Ющенка Андрія Андрійовича, мого батька, в‘язня Освенціма, на тілі якого на віки залишився табірний номер 11367. Він, так само як і мільйони українців, пройшов всі кола пекла Голокосту. Символом злочинів нацизму для нас став Бабин Яр у Києві, де було знищено понад 100 тисяч чоловік різних національностей, з яких більше половини були представниками єврейської нації. Трагедія Бабиного Яру була і залишається горем і смутком не лише українського єврейства, а усього українського народу, однією з найсумніших сторінок Другої світової війни. Тоталітарні режими завдали страшних збитків усім народам Європи, позбавляючи їх не лише демократичних прав і свобод, але й самого права на існування. Ця війна забрала життя більше п’яти мільйонів українців - мирних громадян, зруйнувала понад 700 українських міст та тисячі сіл. Але ще раніше, у 1932-1933 рр., близько 7 мільйонів українців померли від штучного голоду внаслідок репресій, організованих сталінським режимом у 30-ті роки. Отже ми добре знаємо, що таке геноцид. Саме тому серед “праведників світу”, які в годину лиха подали руку допомоги євреям, так багато українців. Я пишаюся тим, що на Алеї праведників світу в Єрусалимі чимало дерев висаджено на честь українців, які ризикуючи життям своїм і своїх рідних, рятували від нацистського геноциду євреїв - сусідів, друзів і зовсім незнайомих біженців, їхніх дітей. Вперше про цю Алею я почув від мого iзраїльського гіда чудовою українською мовою, яку він вивчив від свого сокамерника-українця у застінках КДБ. Мільйони українців, євреїв України були насильницьки вивезені у роки Другої світової війни до фашистської Німеччини. Нині в Україні ще живі понад 600 тисяч людей, які в роки війни були в’язнями концтаборів і гетто, перебували на примусових роботах. Україна бере активну участь у переговорному процесі з питань справедливих компенсаційних виплат жертвам нацизму. Ми вдячні Президенту Всесвітнього єврейського конгресу панові Бронфману за висловлену ним під час Лондонської конференції з питань нацистського золота думку про те, що жертвами Голокосту слід вважати всіх страждальців, незалежно від їх національності. Саме для того, щоб ніколи більше не сталася подібна трагедія, необхідно вивчати й широко роз’яснювати історію Голокосту. Міжетнічні конфлікти, які, на жаль, існують і на зламі тисячоліть, доводять, що людському співтовариству не вистачає толерантності. Тому уроки Голокосту залишаються актуальними. Ми вітаємо і підтримуємо ідею проведення щорічних форумів, висловлену шановним паном Візелем. Україна готова брати найактивнішу участь у реалізації цієї ідеї і увійти до складу спеціальної робочої групи. Нинішній форум підштовхнув мене ще до однієї важливої думки – проведення аналогічного форуму, присвяченого пам‘яті жертв масового штучного голоду в Україні в епоху сталінізму. Процес серйозного і неупередженого дослідження та викладання історії Голокосту в Україні розпочався лише після здобуття державної незалежності в 1991 році. Нині проблемами вивчення Голокосту займається Інститут політичних і етнонаціональних досліджень Національної Академії наук України. Україна з великою увагою ставиться до питання викладання історії Голокосту. Ми дотримуємося відповідних документів Ради Європи, де зазначається, що історія Голокосту повинна обов’язково вивчатися в навчальних закладах європейських країн як одна з подій новітньої історії, котра вплинула на розвиток континенту та світу в цілому. Уряд України підтримує ініціативу Єврейської конфедерації України про створення у Києві Українського музею Голокосту і сподівається на підтримку у цій справі світових єврейських організацій. Ми також готові узагальнити і видати результати наших досліджень про Голокост на території України, своєрідний український аналог шведського проекту “Жива історія”. Шановні пані та панове! Нинішні перетворення у суспільно-політичному житті сучасної України докорінно змінили становище 480-тисячного українського єврейства, яке робить гідний внесок у будівництво незалежної України. Незважаючи на економічну скруту, ми робимо все, щоб створити належні умови для відродження і подальшого розвитку національних меншин, зокрема, єврейської, оскільки сенсом етнонаціональної політики демократичної Української держави є міжнаціональна злагода та етнічна розмаїтість. Така політика відповідає найвищим міжнародним стандартам у сфері захисту прав людини. За останні кілька років єврейський рух в Україні став впливовою суспільною силою. У майже 100 містах України створено близько 300 єврейських організацій та громад, діє понад 70 синагог. Лише в незалежній Україні тисячі паломників-хасидів отримали можливість вільно відвідувати такі святі місця в Україні, як Умань, Меджибіж, Вижниця. Президент та Уряд України сприяють передачі релігійним організаціям, в тому числі й іудейським, відчужених у них свого часу культових споруд та культового майна. В непростому процесі реституції найбільше об‘єктів було повернуто єврейській громаді, як найбільш постраждалій від Голокосту. Ми зробили і робитимемо все для того, щоб ідеологія тоталітаризму, диктатури, ксенофобії, антисемітизму ніколи не мала місця в Україні. Шановні пані та панове! Україна свого часу стала притулком для третини світового єврейства. На українській землі були народжені нетлінні цінності іудейської релігії, тут з’явилися неперевершені твори єврейської філософії, літератури, мистецтва, набули поширення національно-визвольні політичні ідеї. Достатньо назвати імена Зеєва Жаботинського, Шолом Алейхема, Хаїма Бяліка, Давіда Ойстраха, Володимира Горовіця. Боже провидіння звело на одній землі для мирного і дружнього співжиття два талановиті та самобутні народи. Багато спільного є в історичних долях українського і єврейського народів. А історія, як відомо - найкращий вчитель. Ми завжди пам’ятатимемо її уроки і робитимемо все від нас залежне, щоб у світі перемогли ідеї демократії, толерантності, взаємоповаги між народами. Дякую за увагу. За додатковою інформацією прохання звертатись до:
|
|
|